|
    Прочтений: 0 Посещений: 127 Дата публикации: 23.1.2026 Колись. В мене віра у кожному слові, Я складаю вірши, ти дивись... Про майбутні часи, про чудові, Ти бажаєш? зі мной помолись. І почує блакить ці прохання, Відповість, ти побачиш це все, Знаєш... в мене у серці кохання, А кохання для мене - св*яте. Ось про це я і буду молитись, В мене віра у кожному слові, І не треба на це вже дивитись, Про кохання вірші - всі чудові. **** Вона: Як ти можеш щезать з сьогодення? Ти потрібен мені, мов повітря, Ти потрібен мені, є прощення? тИ ПОТРІБЕН МЕНІ, ЛИШИСЬ ВІРЯ... Ти потрібен мені, чуєш? любий, Обіймаю повітря, біжу, Чому знову сьогодні ти сумний? В край мовчання тебе... не пущу. Як ти можеш щезать з сьогодення, Якщо винна - чи є ще прощення? Він: Там немає ні кривд, ні образ, Там немає ні смутку, ні горя, Там немає оманих прикрас, Там немає порожнього слова. У блакиті все краще що є, Там і янголи краще співають, І життя там ніщо не псує, І обличчя ніхто не ховає. Там немає війни, гірких сліз, Боже вічний панує і щасття, Там квітків так багато, їх крізь, Можуть звіри без страху там граться. Там немає ні кривд, ні образ. Це створив все Господь для всіх нас... Вибух, тиша... і навіть птахи не співають... **** Співають птахи голосно в саду, Сиджу, дивлюсь, біжить струмок сріблястий, І від обличчя гілку цій калини відведу, Повітрячко швидкий і подих дуже чистий. Співають птахи голосно в саду, Це мрії перетворюються яв*ю, Насправді, так, насправді я сиджу в кутку, І мрії на папір складаю. погляд ваблю. Ця тиша, ніч, ти десь а не зі мной, Мені потрібен дотик і твій теплий погляд, Чому я зараз, зараз любий, не з тобой? Співають птахи голосно в саду... це спогад. Вибух... тиша, навіть птахи не співають. **** Сиджу, надії всі безжально стерши, Я більше не бажаю щось чекати, І це для мене буде нове, як у перше, Надії досить і чекання не бажати. Не чекаю, не бажаю, загублю надію, Я тільеи в рух, у працю міцно вірю. Бо лише діло робить те, що так бажаю, Рух у перед доводить до мети, Мудріша стала, руки не складаю. не чекаю, Здіймаюсь, досить міркувати, час вже йти. **** Вона 2: Я розумію, це коротка мить, Ти дарував мені кохання, але з часом, Розійдемося ми, візьме когось блакить, І нам не бути більше тут ніколи разом. Тому давай ми збережем життя, Продовжимо в обличчях наших малих, Давай їм віддамо усе, усе без вороття, Давай їх зробимо здорових, вдалих. Щоби вони колись за нас пред Богом щиро помолились, Щоб добрим був для них завжди весь час, Щоб на коліна перед злом не посхилились. Щоб кращеє, усе найкращеє взяли наші мали від нас. Я розумію. це коротка мить, Дозволь тебе кохати щирим серцем, Дозволь твоїх маленьких народить, І в вірши залишить тебе відвертом. Він 2 : Дозволяю, лише дотягнись, торкнись долоні... Вибух... тиша... більш не тече гаряча кров його у скроні... **** Переосмислила, що щасття просто жити, Це щасття бачити яскраві квіти, Це щасття щоби близького любити, Це щасття, коли поряд рідні діти. Переосмислила, що щасття просто жити, Складать пісні і Господа молити, Голодних годувати, склянку дать води, Це щасття, коли поряд, поряд, любий, ти... Переосмислила що щасття - просто жити, Коли здорові мої батько сиві літні. Коли є сонце або дощик грає, Це щасття, коли віра обіймає. **** Вона 3: Біль вилити до тебе у листі, Я маю так багато, що сказати, Але ти, мабуть, не повіриш ні листу, а ні мені, Тому тебе не буду від щоденной справи відлікати. Біль вилити, папір це стерпе знов, Як і тоді, коли я розмовляла, На ньому про все те, що є любов, Я все йому, я все папірові казала. Біль вилити до тебе у листі, Що з того змінеться і що найкращим стане? Ні, стане краще, стане легше на душі, Якщо я розповім все - серденько відтане. Почнеться новий день, листу всміхнусь, Ти допоміг мені, а це багато, Бо з часом це перечитаю і чомусь навчусь, Є в серці біль? ні, бо листу все те віддато. Він 3: Я чекав на лист твій, а його нема, Другий рік не разом, на війні, підступає вже зима. **** Там зника невидима, за зеленим гаєм, Постать таємничая, дівчина мала, Що вона у темряві, що вона шукає? Чому мов налякана, від людей втекла? Хто її образив, боляче хто робить? Що їй крає груди? мов те вовчення, Чому так у темряві з самотою бродить, І у друзях з тишою, де її життя? Так блукає постать у ночі з вовками, Виє про найкращеє, про тепло, добро, Так блукає постать довгими роками, Хто прирік дитину, хто зробив їй зло? Як це зупинити, і звільнить від суму, Щоб вже заспокоїлось це мале дитя? Відповідь одна є - покарати винну, Покарати тих, хто відняло життя. І тоді звільниться, полетить у небо, Більше вже не буде кликать самоту, Ну а зараз бродить, бродить душа вперто, Хоче щоб побачили... досягти мету. в НЕЇ ЦЕ БАЖАННЯ ПОЛУМ*ЯМ ПАЛАЄ, цЯ ДУША ДИТИНИ ПОМСТИ ТАК БАЖАЄ. **** Присісти на порозі. й вирушать в дорогу, Кохання - прощавай, матуся - поцілуй, Прийдеться вже пройти багато по шляхам, щоб повернуть до дому, Фото на стіні, дитина ще мала, не плач і не шкодуй. Ось так війна обірве, все те, що найдорожче, Все те, що ми любили, що поряд тут було, Нехай усім батькам той янгол допоможе, І втішить малюків батьків в кого війной взяло. Чи може досить, люди, Отямтесь божевільні, Не треба нас вбивати, бо ми такі, як ви, Ми як і ви ось тут життя земного гідні, Нехай не плачуть мати, не гне їх до землі. **** Лежить на нас тягар прощань, Ідуть геть хлопці, не вертають, Матусям цей дарунок із страждань, Бо мати сина вже не дочекають. Пішли усі, хто знав що буде Оце остання з мати мить, А на війні жорстокі люди, У грудях щось таке щемить. Лежить на нас тягар прощань, Вже досить, досить того вбивства, Вже досить марних цих чекань, Ви за гріхи ось ці моліться. Щоб Бог пробачив, зупинив, Чужую кров з души відмив. **** Наречена: За нього я Тебе прошу, молю, За нього біля Тебе на колінах, Бо я його, лише його люблю, Мені не треба плутатись в сумляннях. Його обличчя бачу кожен день, Палай маленька свічка, відчуваю, Його цікавість кличе в далечень, А я за нього на колінах знов благаю. Щоб жоден не зробив йому там зла, Щоб не спіткав він сліз і не спіткав образу, В долонь його я обрис знов взяла, Мені не легшає так час-від-часу. Що можу я зробить заради те, Щоб він вернувсь до дому жив, здоровий, Щоби під серцем: татку!- закричало вже мале, Щоб час для нас був лагідний, чудовий. Так, я повинна знати, що нове, Для нас почнеться, краще ніж сьогодні, Те кріхітне, маленьке, те живе То подарунок, то з небес, Господнє. Наречений: Пробач мені за ці порожні обіцянки, Пробач мені що з неба на тебе дивлюсь, Пробач мені, ти ще не знаєш, з ранку, Я з ранку ж бо загинув...і домой не повернусь... Прийняла земля кров з мене, відірвало руку, А на ній блещить каблучка золота, Це та каблучка, що ти мені вдягла в дорогу, Не будь в жолобі довго, стань щасливой, аджеж ти ще молода... **** Вона 4: Обличчя твоє оросить сльозами, А шию твою обійнять руками, Зацілувати, ледь чуть подих твій, Прошепотіть:. ти мій, лише мій. Води крижаної ковтнути глоток, Неприслухаюсь порожніх чуток, Ось це і є хвилина надій, Прошепочу: коханий, ти мій! Він 4: Обличчя моє орошено небес сльозами, Шию мою міцно обіймає вітер, Лисття цілує впале, це ти зі мной думками, Мені допоки ще не зрозуміло як ти потрапляєш у мій вимір. **** Вже лишили спокою і впевненості усіх, Навіть друзі - вороги, позникав весь сміх, Не радіють люди ні життю, ні щасттю, Не радіють люди, як в цім розібраться? Вже лишили кращого, вже на що чекати? Знов палають свічечки, молить обрис мати. І чолом торкається обриса глухого, В ней немає силоньки сина вернуть свого. Він загинув раптом, навіть без листа, Подарунок смерті мати - вічна самота... **** Коханка: Здається, що сама себе спалю, Бо полум*я вогнища так палає, Спіткати, щоб промовити: люблю!; Але відвертість ця мене лякає. Я подих мрій похоплюю в долонь, Для тебе відчиняю небо синє, Я душу віддаю тобі в полон, Від щасття спів мій далеко полине. Що може бути кращим у житті, Тобі віддати все і за тобой піти. Він: Ти закохалась, добре, але мені потрібно йти, Кличуть друзі, ця війна, це пекЛо навкруги, Якщо не дочекаєшся, то не шукай, бо нас багато буде кого не знайти, Вийди заміж, будь щасливою, дитинок гарних народи. А я з неба буду янголом для них, Берегти, щоб гарно було їм серед живих... **** Води мені, хочаб ковток води; Благають діти руки простягая, Хто ім віддав дурунок цей біди, Хто їх як ту отару гнав, вбивая? Невже мала земля, за що ви так? -Води мені, хоча б ковток води; Блага дитина, ти ж бо батько, мать, І нащо гониш ти на смерть усіх туди? Проклясти, чи пробачити тоді? Минули роки, все пішло у забуття, Але і зараз є лихі шляхи, Але і зараз не цінується життя. Родини гинуть, кара ім за те: -Води мені, хочаб ковток води...; Не дали, не було для них св*яте, За цими діточками вороги пішли туди... **** Св*ященик біля солдат: Я в душу світа весь тягар вбираю, І намагаюсь щось ось тут змінити, На що чекаю, знов на що чекаю? А може я когось і зможу тут звільнити. Від важкості, що душу тягне в землю, І від кайданів тих, що не дають іти, Я св*ято, дуже. св*ято у найкраще вірю, Порозмовляй зі мною, може і повіриш ти... У те найкраще, що бува у світі, У те, що нам дарує кожен день блакить, У те, що знов розкриються чудові квіти, І зникне цей тягар, він зникне вмить. Я в душу світа весь тягар вбираю, Іду до Бога і його кладу, Він виришіть усе і зрозуміє, я це знаю, Від когось знов біду я відведу. Почуй, не пропусти ту мить одну єдину, Оте, що нам дало блакитью і теплом, Життя, життя земне і долю кращу, гідну, Що би блакить від нас назад не відняло. Подяка Богу в небі, що він дарує співи, Що Він нас береже і на шляхах слизьких, Тримає нас за руку і вже не так жахливі І зустрічі й падіння, Бог береже своїх. **** Старий дідусь онуку: Можно ще сто літ творить й любити, Бог дає нам час, ми встигнуть мушим, Тільки би душей любить, любить, любити, Бо любить посправжні вміють лише души, Краще проспівати нам лісні, Долю створювати лагідной долонню, Зараз на папір кладу лише вірші, Далі їх музикой вщерть запрвню. Можно ще сто літ творить і жити, Щоб була квітучою земля, Нам потрібно лиш її любить, любити, Бо земля завжди лише в любові розквіла. **** Тепер би побажать цього і нам, Найкращой долі, ту що без війни, Щоб стало зрозуміло лютим ворогам, Що на цій землі жить будем вільно ми. Тепер би побажать цього і нам, Садки цвітучі і і струмки сріблясті, Щоби летать без жаху у горі птахам, І щоби зорі були ближще к нам і рясні. Тепер би побажать цього і нам, Щоб міцні стали наші всі родини, В дарунок дали волю вільну дітлахам, Щоб вже не чулись горе й сльози, смуток в Україні... **** Ми згадували давнє, незабуте, (вона 1) Листали старі фото і пожовклі, (вона2) Сміялись, плакали, дивились у майбутнє, (наречена) Ми, пам*ятаєш, з них не викинули жодних. (вона 3) Як добре, що живем ми разом, щиро, (онук) Як добре, що цінуєм почуття, (вона 4) Як добре, що живе в нас добра віра, св*ященик) Як добре, що цінуєм кожноє миття. Бо лиш з миття - хвилина,із хвилин - година, (похилий ДІДУСЬ) Із годин - цей місяць,з місяця - рока... Подяка, тобі, Боже, що міцная родина, (СВ*ЯЩЕНИК) Подяка, Твоя сила так дуже велика. Ми згадували давнє, незабутнє, (наречена) Подяка Богу, що в онуків наших кращеє майбутнє. (похилий дідусь) 10.10.2018 рік. Ваше мнение: Украинская Баннерная Сеть |
{v_xap_link1} {v_xap_link2}
{v_xap_link3} {v_xap_link4} |
Дубищева Людмила - Колись.
|
Все авторские права на произведения принадлежат их авторам и охраняются законом. Ответственность за содержание произведений несут их авторы. При воспроизведении материалов этого сайта ссылка на http://www.libra.kiev.ua/ обязательна. ©2003-2007 LineCore |
Администратор |