|
    Прочтений: 0 Посещений: 113 Дата публикации: 2.2.2026 Поема. Сніг. Поема. Знов пада. пада сніг лапатий. А я хопаю їх в долоні. Ти зовсім трішки так... піддатий, Коньяк тобі зігрів вже скроні. ПідЬїхав, зупинився, став, Злякалась я і геть від тебе, Побіг за мною, заблукав. І вийшов з казки моїй ледве. **** Хуртовина: Ти ще не знаєш що буває щасття, Таке, як білий сніг, легке, лопате, Воно спада на голову, на плечі, на обличчя, Немов цілує, білому усе віддато. Ти ще не знаєш, що буває щасття Як білий сніг, малюя візорунки Він таємницею складається на шибі, Це казка намальована - тобі дарунки. Ти ще не знаєш, що буває щасття, Як білий, білий сніг маленький, Подивишся на світло ліхтаря - блескуче, Він не помітен майже, але все блищить, Він чарівненький. Ти ще не знаєш, що буває щасття, Немов той білий сніг, що устеляє землю, У ранці вийдеш - чиста вся земля, незаймана, Немає жодного сліда, а ти ж бо знехтував вже єю.. **** Дівчинка: Йди перший сніг на поклик мій, Сьогодні ти лапатий, Сніг: Коли такий я - всі сумні, І навіть пес кудлатий, Бо ця блакить темніш за все, Стає в той час від того, Дівчинка: Я знаю, знаю, але ти, Важніш, тепер, за всього. Тебе чекає малий хліб, Зігрій його укривши, Який чудовий білий сніг, Придбать цей кольор грішми Ні, не можливо, йди, йди сніг... Сніг: Мене ти кличеш щиро, Притишу крок, щоби тобі Незасліпити очі. Я буду йти багато дні, Також і в довгі ночі. Одягну все, незмерзнуть, ні, Бо хутра мої теплі, Не буде жах звірятком у ві сні, Зроблю, щоб непозмерзлі. **** Притишив крок свій білий сніг, Ступає у порожню тьму, Ця темрява несе з собой багато таємничих снів, І я колись собі від неї трішечки візьму. Спить ведмідь солодким сном, Не турбують співи птахів, Лис звернувся під дубком, Не відають у лісі, сплять всі, жахів. **** Старенька бабця онукам: Щоб впіймати білу муху, Всім на вулицю щодуху, Червоніють щічки, ніс, Чарівним став сумний ліс. Не злічити білих мух, Він летить немов би пух, Все подвір*я стало біле, І, немов, єдине ціле. Вже не бачити стежини, Сонце з блиском плине, плине, Срібле сяйво, красота, Всім з гори летить - мета. І сміятися, сміяться, Як чудово покататься, Сніжинки у танку кружляють, Одна до одній промовляють. **** 1 сніжинка: Як чудово, як цікаво, Ми прийшли і все засяйло, Буде спати ведмежа, І не знати віхура. Будуть спати ліс, поля, Всі садки і тополя, Квіти сплять, і сплять птахи, Тільки ми у танку, тільки ми... 2 сніжинка: Проспіваймо пісню нашу, Снігову, цікаву, кращу, Про мороз, про візорунки, Хоч нема у нас дарунків, Але ми несем всім сон, Відпочинок,стишем крок. **** Закохана: Падав сніг мокренький і лопатий, Все навколо стало білим, білим, знов Повернулася до нас зима весела і яскрава, Пам*ятаю у минулу зиму ще була любов. І хотілось вічно так стояти, Розглядаючи твоє обличчя, очі, Ти мене ще раз би міг поцілувати, День коротше став, длініше, ще длініше стали ночі. Обійняв нас, крилами немов, мороз, І штовхнув тихесенько на зустріч, А сніжинки крок свій призупинили мов, Щоб не зіпсувати нашу, і до того рідку, випадкову зустріч. Білі перли розсипало небо, Танцювало все навколо швидко, Попрощались ми з тобой, напевно Вже на довго, бо шляху , не тільки із-за сніга, бо шляху невидно... **** Ти майже став бодьорий від холоду, Нажаль, але мені пора йти, Я не розповім про що сніжинки співали, Кохання бережуть з молоду, А сніжинки однакові завжди, і молодості,і сивині. Замерзла на озерах вже вода, Вже ліс такий блідий, шляхи покрито, І нам з тобой до дому вже пора, шкода Що час минав так швидко, ха-ха-ха. А в тебе , ось, із сніга моє намисто. **** Сніжинка 1: Пада сніг, пада сніг, Для дорослих і малих, Ми лягаємо на землю, Зберегти щоб вам добро, Поспішаємо принести, Так, принести Із собою радість, сміх. Тому швидко всі кататись, Сумувати вам чого? 2 сніжинка: Щоб в зимку заснуть і ожить на весні, Потрібно не так вже й багато тобі. 3 сніжинка: Потрібно лише, щоб ми поряд були, 4 СНІЖИНКА: І щоб морозець не забувся у сні, 5 сніжинка: Бо він так потрібен, без нього ніяк, 6 сніжинка: Буває загляне у шибку к старим, Там топиться піч, там п*ють чай з домовим. 1 сніжинка: Там тиха йде бесіда, Кішечка спить, 2 сніжинка: І враз брат-мороз засумує, мовчить... 3 сніжинка: Чому ти сумуєш, мовчиш? Йди до нас! Зроби візорунки, зроби з нас прикрас, І вийдуть онуки старих з тобой грать, Дарують чудовий, веселий нам час. 7 сніжинка: Ми лягли на землю тихо, Жоден крок нас не лякає, Сплять ведмеді, сплять лисиці, ТИХО, ТИХО, Вітер лиш пісні для таночку співає. 8 сніжинка: Станем в коло, любі сестри! Грудень! грудень! - закликаєм, Молодим своїм снігам дай легкість, У танку співаючи кружляєм. 9 сніжинка: Хай душа твоя не знає, Де твоя, а де моя, Ми танцюєм, ми співаєм, Щірі наші відчуття. Ось душа моя. твоя, Посміхнемось, обіймемось, Злипнемось, і ось вже нічия... Як би ми могли любити, Як би довго жили ми, То ніколи б не згубили, Білизну і танці ці. Молодим твоїм снігам, Грудень-батько, дай пожити, Землю встелів тут і там, А хотілось ще, так ще кружити. Хай душа твоя не знає, Де твоя а де моя, Ми кружили, ми співали, Білой стала вся земля. 10 сніжинка: Хай душа твоя не знає, Де твоя а де моя, Разом поряд полягали, Снігом - стала вся земля. 11 сніжинка: Снігу, снігу сиплеться довколо, Як цікаво, як чарівно все навколо, Мої брати, мої сестриці це лягли, Собой накрили квітоньки, садки, звіряток, щоб до весни дожити у теплі усі змогли. Розсипаючи щасливий сміх, Забуваємо, що ми лише є сніг. 12 сніжинка: Ми падали, не говорили, ні, співали, Чомусь нікто нас не чекав, а ми прийшли, Ми казкою чарівною із вітерком блукали, Ти геній, ти візьми нас і таким як є. Чарівним візорунком сотвори. 1 сніжинка: Ми разом грали і зоріли, Ми разом із морозом щось творили, Ми разом, так, ми разом вітра казку чули, Ми разом, разом, разом ми тут були 2 сніжинка: В вечірній, сніжній тишині, Як гарно мріять про щось добре, А ось мороз мій батько,він дарував життя мені. Він кожен день творить цікаве, нове. Як тісно сплять на гілочках птахи, Ось так і ми лягаємо один до одного, Батьку-мороз, на добраніч, любий, і тобі, Ти не залишишь нас надовго на землі, Тут незалишишь жодного. А поки ми вкриваєм землю цю теплом, Щоб хліб врожаєм був, щоб були квіти, Все в тиши, все укрито теплим сном, Під снігом понароджуються у звіряток діти. **** Як сумно зараз у дворі, Ми ж бо щодавно попрощались, Сніг пада, пада, біло на землі, Як міцно в тебе закохалась. Скреплять, скреплять за шибками морози, Подружоньки мої, сніжинки, Скажіть йому, що я сумую дуже, Що лиш до нього приведуть усі стежинки. Проспівай йому моє кохання,Мороз-друже, Сніжинок стільки, скільки в мене мрій, Вони всі різні і усі вони про тебе, Мій мир дуже так цікавий, дуже чарівний. Нажаль, нажаль в ньому нема лиш тебе, Знов сніговик один стоїть, Розбіглась дітвора по хатам, Він, мов той оберіг зими, не спить, зовсім не спить. Чомусь у тиши по ночам собаки, Починають дуже голосно брехати, Можливо ти йдеш? - ні, проймає серце туга, Ех, сніговик, , знов прийдеться до тебе зараз йти. Щоб доробити тебе, очі, моркву вставити, Не шкода цього для мовчазненького друга. А потім разом будем слухати ми вітра спів, Зірки почнемо рахувати, і складать вірші рядками. Нажаль у зимку не почуєш ти чудовий солов*їний спів, Але не будем сумувати бо є інші радощі у зимку поряд з нами. Мій друже сніговик, один стоїш, Я розповім тобі веселу і чудову казку, Нехай моє кохання зараз в ліжку мирно, сладко спить, Я розповім тобі, тобі не буде сумно нести свою варту. А потім будем гратись з тобой разом у сніжки Нехай сніжинки з нами також разом будуть гратись, А у ночі я казку нашу складу у вірші-рядки, Щоб ви усі назавжди моїх казках залишались. Ви мої друзі, будьте назажди живі, І таємницей збережите мої розповіді про кохання, Нажаль нам попрощатися потрібно буде у весні, Так, ви ще прийдете наступної зимой, це точно знаю. **** Я пішла, а сніговик раптом ожив, Він дійсно так хотів зі мною гратись, А ще йому хотілось про своє розповісти, Як він бажав бути живим і не ховатись. Він хотів розповісти про місто на землі, Де його країна, де брати і сестри, Завжди віють де вірюхи навкруги, І мороз із снігом де сніжинки пестить. Там сніжок не тане взагалі, І чудові іграшки-льодяники, Де у ночі у горі є кольоровиї вогні, Він дуже так цікаво міг розповідати. **** А я прийшла до дому, сіла в крісло, Взяла в долоні сладкий, теплий чай, І так мені бажалось обійняти тебе міцно, міцно, Але ти десь там спиш вже, тебе інша обійма. За вікнами йде хуртовина, я не розмовляю з снігом, Ім зараз не до мене, Мороз старий по вулиці дівчат гоня, Ти у моїх думках, ти якби полум*ям, а часом м*яким світлом, Ось знову Мороз-дід сніжиночки з землі здійма. Я в кріслі, з чашкой чаю, що тобі насниться? Можливо теплі береги ось там на чужені, Там інші пісні, люди інші, не такі як в нас обличчя, Я також мерзну, але зима, насправді дуже довподоби, до душі мені. Сижу, дивлюсь в вікно, там холодить, Турботливо до танку сніга зазивають, Люд втомлений не бачить цю красу, все спить. І раптом чую начеб-то із танця-сніга мене щось питають, Так, дійсно,запитали що зі мной, Аджеж у день біленький бачили тебе поряд зі мной. Чому сиджу сама, де радість ділась, А я дивлюсь крізь скло на танок їх, На радість і чудовий місяць, Не втримався мороз, склонився к підіконню, Намалював на склі щасливе, добре майбуття, Я раптом зрозуміла, що іноді не так в житті щось кою, І не для сумнівів , і не для сліз дано мені життя. Бо завтра з ранку знову з тобой стрінемось. Я розповім всю правду, також і про цей яскравий сніг, І хоч можливо ти не зрозумієш але я не божевіллю, Нехай ця розповідь у пам*яті твоїй залишиться, як спів. Про ведмежат, про білок, про лисицю, Про сестер-сніжинок, про мороз і візорунок, Я розповім про все і все це не наснилось,ні,мені це не наснилось, Це з покоління в покоління залишають як дарунок, А потім розповім що я люблю, Люблю без тями і мороз підтвердить, Про те, що я ночами в самоті не сплю, Тебе лиш бачу, мої почуття відверті, Та ні, ні мабуть, зупинюсь, не варто це. Не варто про кохання таємницю відкривати, А сніг, такий лопатий,вітер все мете, мете, Не треба двері серця відчинняя поспішати, Втече тоді від мене, втече тоді що духу, А сніг летить, таке чарівне сяйво, Про що розповісти, про зустрічі тоді йому? Аджеж розповісти багато так йому хотіла...(бажаю) 2022 рік - неділя, 4 лютого, 2024 рік. Ваше мнение: Украинская Баннерная Сеть |
{v_xap_link1} {v_xap_link2}
{v_xap_link3} {v_xap_link4} |
Дубищева Людмила - Сніг.
|
Все авторские права на произведения принадлежат их авторам и охраняются законом. Ответственность за содержание произведений несут их авторы. При воспроизведении материалов этого сайта ссылка на http://www.libra.kiev.ua/ обязательна. ©2003-2007 LineCore |
Администратор |