|
    Прочтений: 0 Посещений: 114 Дата публикации: 2.2.2026 Блакить. Нестерпна спека розморила души, Благають всі води і трішки хліба, Як привиди блукають люди, люди, І не приходе вже до них св*ятая віра. Дарма шукають знехтувавши їй, На зміну ця прийшла нестерпна спека. І вже ніхто, ніхто тут на землі не є св*ятим, Залишилась вода така гірка і терпка. Якщо піднять долоні у блакить. Якщо принести каяття усе, Поверне добра, лагідная мить, Поверне все, що є для душ св*яте. **** Це з висоти на переcохшу землю впали Краплі дощу, подяка вам блакить. Багато вже звіряток це не дочекали, Але чекали, дуже так чекали дощу мить. Розгублені дивились підняв морди, Повітря нюхая і тихо позихая, Вони би все здолали,всі навколо перешкоди. Але суха земля, вода, вода...Вона гіркая... Йдуть в водопій нікого не чепая, Ягня біля вовка, ось білка - поряд лис, Але все менш води, струмочок засихає, Із дерева на пересохшу землю спада лист. Крапля дощу! - подяка вам блакить... Що з висоти на пересохшу землю впали, Всі так чекали, довго так чекали цюю мить, І ви вологу так жаданну дали. **** Ось тут, колись, як горобці стрибали, Усі звірятко; зараз все вже мре, Бо навкруги всі трави вже повисихали, І смерть з погордою, як паночка, іде. За що карає землю Бог, чим винні? Мабуть за те, що вже не молимось Йому, За те і кара Божа і за те йдуть війни, Невже не зрозуміло, що провинив люд всього. **** А почуття, як перестиглі груши, Є запах, але щось вже не таке, І знищуються души, души, души, І у кохання вже нема св*яте. Придбається за гроші все навколо, Перетворити тіло на іне, Так брудність вже стискає коло, коло, І все добро, добро все промене. А почуття, як перестиглі груші, Шкода, шкода, інакше все могло І в кожнім дні так гинуть, гинуть душі, Бо кращі почуття блакить з землі взяло. Тому і голод, тому дощу нема давно.. **** На ті шляхи, що гибельними звуться, Нас не блакить штовхала, ми ж бо винні самі, Із пекла голоси, як божевільниї сміються, І біди йдуть до хат людей нечуйними кроками. А небо? - небо плаче: зупинись! Навіщо гинути? да ти ж бо є людина, Стань на коліна, Богу помолись, Аджеж душа у тебе була створеною чиста, вільна. Почни лиш слово, з нього все зросте, Як шквалом вирвуться всі почуття і сльози, Бог зрозуміє, дощ-добра усім тоді пошле, З маленького почни, почни з того що ти зробити взмозі. Вже крає груди, довгі дуже ночі, Скоріше день біжить, вкрадає світло щось, І більше, більше у блакить підняті, як звірей так і людськиє очі, Нема дощу, вам просто це здалось... **** Жорстоке покарання за людські гріхи Несе земля, і все, що є живе тут, Ось землетрусу, поводень,вогонь і без дощу, Людина винна - з цього навкруги всі мруть. Ось раптом зрозумів хтось, закричав Гучніше, ще гучніше, підхопили поряд, А там в куточку хтось молитву тихо заспівав, Хтось шопотів любимим:Не закривай свій погляд! -Дивись, молитва лине у блакить, Усе найкраще знов повернеться до люду, Дивися, раптом став темніше світ, Дивись, дивись! я теж молитись буду!!! Благаю, тільки очі не заплющ, Я все віддам, щоб жили наши діти, Батьки старі щоб жили, також і дідусь, не чуєш молитв жодного.томущо у блакить вони спішать злетіти. Дивись як гарно жити, як красиві квіти! **** Підняті очі люду у блакить, Молитва лине співами до Бога, Де була спека - там добром дощить, Де горе пролунало - об*єдналась мова. І раптом люди стали подобріш, Немає чужих діток, всі ось зараз рідні, І один одному добро почали дарувать скоріш, Так легко на душі, так думами всі вільні. **** Ось так об*єднує людей страждання, лихо, Нажаль в добрі не розумієм один одного, Блакить все баче, вино не воно, з гріха сміємося і помираємо від сміха, Без нашого вже каяття не чує молитв, жодного... 17.01.2019р. Ваше мнение: Украинская Баннерная Сеть |
{v_xap_link1} {v_xap_link2}
{v_xap_link3} {v_xap_link4} |
Дубищева Людмила - Блакить.
|
Все авторские права на произведения принадлежат их авторам и охраняются законом. Ответственность за содержание произведений несут их авторы. При воспроизведении материалов этого сайта ссылка на http://www.libra.kiev.ua/ обязательна. ©2003-2007 LineCore |
Администратор |