|
    Прочтений: 0 Посещений: 101 Дата публикации: 22.2.2026 Ось, знов стою, молюсь з любов*ю: -Чуй Боже вічний, грішна я; Молюсь, щоб ти не стрівся на шляху з журбою, Хоч в тебе вже давно є іншая, так, іншая сім*я. Я не сумую, ти давал це щасття, Що доси полум*ям горить в моїх грудях, Тоді любов була у нас не так як в всіх, Та ні, вона була найкраща, Така любов все може в ній немає сумнівів, вона не знає жах. Мої молитви у блакить до вічной правди Бога, Щоб на шляхах не стрівся ти з великою журбою і безщасттям, Я від любові все взяла, багато я взяла, так. дуже, дуже много, Хто більш бере а ніж потрібно - робить горе, вже не бути поряд нам. Ось знов стою, молюсь з любовью, -Чуй Боже вічний, винна я; Я часом стала вже не та, так, стала я не тою, Запіздно це, вже іншая з тобой сім*я. **** Усіх кохання береже, і в день і в ночі, Як що надія лине завжди у блакить, Як що долоні простягаються у гору,бачуть небо очі, І не скінчений йде до Бога з щирістю поток молитв. Усіх кохання береже і в день і в ночі, Бо дійсно є кохання запалається молитва, Добром від цього сяють, заспокійливістью очі, Як це чудово, що серця взаємні, разом так, вони обидва. **** І хоч з тобою іншая сімья, мої молитви, Кожен день до Бога линуть із проханням, І мріють, мріють, щоби дуже гарно і щасливо жив ти, Бог чує все, Він згоден із моїм бажанням. Простягну долоні запалив вогонь, У душі співаю знов твоє ім*я, Я навічно залишусь твоєю, взяв ти у полон, Хоч у тебе вже давно, вже так давно є іншая сім*я. **** -Мій Боже правий, Ти в житті даєш, Багато щасття і багато співу, Скажи мені, в обмін бажаєш що, Від мене що візьмеш? Ти бачив мене гарну, бачив і сумливу. Це не Твоя провина, що вже сум Зі мною майже породнився, щасття Відштовхує з життя, до Тебе йду, Даруй мені із полум*ям добра ще раз спіткаться. Я сумніви спіткала на шляхах, За ради чого, за кохання грішне? Кохання нам дарує полум*я, але і жах В коханні є; кохання піде, жах? жах це вже вічне. Людьськи стежини позаплутані роками, Червоне небо, сонце вже сідає спати, Хто, Боже, почуття ці дарував колись між нами, І хто так легко зміг їх в нас відняти? Я грішна? - мабуть так, але це варто, Життя дається людям лише раз, І я любила, я чекала, я палала палко, Я бачила як все найкраще з почуттями йде до нас. Все обірвалось, не його провина, Це були лише мрії і порожність в них, Всю мене захопила, Боже, грішна я і винна,вина, Мій янгол часом, мабуть, помилился, він не встиг. Чи може я його штовхнула, що злякався, Чи може дійсно грішна в тім, Мій любий вже до нашой зустрічи із іншою кохався, Для іншої відкрив він серце, почуття, свій дім. Мій Боже правий, Ти в житі даєш, Усе найкраще, я благаю Тебе, Даруй йому це більше вдвічі, знаю що пошлеш, Я відпускаю це кохання,відмовляюся від себе. **** -Чуй,Боже, шепіт у ночі, Мовчазний спів і почуття відверті, Мій розум каже: досит, досить, замовчи, А серце і язик, немов, як вперті. О Боже, за усі гріхи прости, Пробач мені, я о коханом мрію, Від нього погляд свій не можу відвести, При зустрічі, як вперше, знову млію. У темний ранок стану на молитву, Дай Боже снаги, захисти його, Я у найкращеє, я у найкраще завжди вірю, Ти збережи на цих шляхах коханого мого. І від негоди відведи й напасті, Були щоб друзі вірні звід усіль, Дай силу йому духом не упасти, Щоб кожен зустрічав його з добром даруя хліб і сіль. Щоб він сумів обрати шлях на перехресті, Коли його здолає сильний буревій, Щоб сили мав знов встати, сили мав підвестись, Щоб розум не пошкодило йому від цих важких подій. Спіткнувшись об образу, подолав щоб швидко біль, Від ворогів міг розпізнати друзів, Щоб склалось добре все, до чого він додав зусиль, Щоб не залишився він в самоті, як та тополенька у лузі... Будьласко, Господи, прийми, Мою молитву за кохання, Хоч не палю за це свічки, Не дай спіткать йому страждання. **** Спи солодко, мов у Господа в долоні, Я за тебе помолитись, любий, встигла, В тебе очі гарні, зараз трішки сонні, Знаєш, я вже майже тут без тебе жити звикла. Ти в моєму серці завжди жив, Боже відпрямуй його на правильну дорогу, Щоби кожен, хто його зустрів, від серця щиро полюбив, Поклади до його рук ту золоту велику ємкість добром повну. Разом з натовпом і ти не вийди в ногу; Дай йому щоб він був мудрим в цьом, Відведи від нього лихо, голод і Астрогу... Як що він обрав її - хай буде добре їм удвом. Однодумців і попутників і друзів, Перевір їх, Боже, щоб ніхто не зміг, Лихо в його коло пронести безглуздів, Щоб від цього у лікарню з важкістю якойсь не зліг. Спи солодко,мов у Господа в долоні, Поряд янголи літають, спів стиха, В тебе очі гарні, зараз дуже сонні, Засина, добраніч,любий, навкруги усе зника. **** Я більш не потрапляю у капкани, Бо більш не маю друзів, ворогів, Я вже одна, давно одна в шляхах блукаю, Бо з цим я загубила також дорогих. Тепер до мене вічно ставлення єдине, Хто винен? - та ніхто, це час, Мій тихий спів у далечень небес полине, В останнє приходила я в той раз. Але чомусь знов на коліна стала, Долоні склала, шепочу ім*я, Ти знаєш, було боляче, коли я відпускала Із серця свого тебе, в тебе тепер є сім*я. І знов молю у Бога допомоги: - Почуй-но, Боже, це любов моя, Щоб справи його були добром, щасттям повні, Щоб поважали навкруги усі його ім*я. **** Тобі я цілковито довіряю, Тобі віддала ширі почуття, Ти бачиш те, що мене від кохання віддаляє, Я зараз принесла до тебе, вічний Боже, каяття. Всі грані тонкощі життя науки, Впізнала я ще з малку, Ти був поряд, Нераз до Тебе простягала у молитві руки, Не раз сльозою застеляло мій, вже не дитячий, погляд. Мені здавалось - я я дізналась все, Та раптом у душі щось сильно запалало, І я робила те, що не потрібно, те що не св*яте, Бо серце й тіло мене це робити вимушало. Сильніш за розум - мрія, і вона Намалювала те, що зовсім неможливо, Що це зі мной було? - у мене у душі тоді була війна, Чи може виглядала я тоді безглуздо, навіть і жахливо. Ти досі слухаєшь відверті каяття? Терпіти згодна біль - болить лиш те, що живо, Шість років марно провела, пішли з життя Та ні, мабуть не марно, серденько моє любило. Можливо, легко в нас річ відібрати кожну, А чи можно відібрати мрію з серця і любов? Мабуть що так, я віддала, я віддала все це, нажаль, без бою, І як раніше я сміюся, плачу, я як усі живу, у мене в скронях кров. Ніщо не змінено, усе іде повтором... Лише кохання десь блука в шляхах, Ти надели його усім, щоб він радів у добром, Хай вічно він живе у піснях, на вустах, в віршах. Тобі я цілковито довіряю, Тобі я почуття відкрию, те що у душі, Тобі молюсь, Тебе о ньом благаю, Бо лиш про нього і для нього пишуться ось ці вірші. 31 січня 2019 року. Ваше мнение: Украинская Баннерная Сеть |
{v_xap_link1} {v_xap_link2}
{v_xap_link3} {v_xap_link4} |
Дубищева Людмила - Молитви за тебе
|
Все авторские права на произведения принадлежат их авторам и охраняются законом. Ответственность за содержание произведений несут их авторы. При воспроизведении материалов этого сайта ссылка на http://www.libra.kiev.ua/ обязательна. ©2003-2007 LineCore |
Администратор |