Libra - литературное творчество молодёжи, свободная публикация, стихи, проза: Jah

Копирсаючись у багнюцi своїх власних споминiв з надїєю знайти в них щось дiйно варте того щоб згадати, Мукта iнодi доходив до вражаючих висновкiв. Його розпашiлий мозок починав освiтлюватись блiдо-рожевим полум"ям вiд якого марнiло все навколо. Так було i в тей день. То був ранок в якому вiд слiпучого сонця розправлялися крила безтурботних горобцiв що цвiрiнькали обабiч шляху, червонi лiхтарики задкуватих машин все менше й менше дратували Мукту своїм непереборним вiдчуттям гальмiвних колодок. Днiпро ледве прокинувшись вiд ще однiєї напiвпрозорої дрiмотiнi ледь чутно котив свої потужнi хвилi в напрямку такого бажаного та недосяжного моря. Посеред усього цього набряклого ранку стояв Мукта та дивився на схiд. Пошарпане сонце здавалося схожим на кольорову наклейку якою заклеїли дiрку на тлi посiрiлого неба. Настрою додавала лише впевнененiсть у тому , що завтра вiтер змiниться i вiд того кришталевого смутку що заповнював останнiм часом усi думки Мукти залишиться лише невиразна подряпина на черевi часу. Згадалося як влiтку вiн прямуючи стежкою плато десь у Криму опинився бiля напiврозваленого монастиру в якому упiзнав прототип свого майбутнього а можливо й минулого. Шаленими барвами тодi грiло виблискуючу гладiнь моря вже неспекотне сонце. Здавалося , що на плато час та простiр викривлялися в якiйсь рiзнокольоровiй амальгамi, тому що ще нiколи до цього йому не хотiлося забути все що вiн мав i що так гнiтило його там внизу. Поринаючи в прохолоду акустичних печер можна було годинами слухати як перевтiлення м"яко торкається потертих часом та незграбами струн i вiд тих звукiв хотiлося повернутися кудись дуже далеко, туди де нiколи нiкого не було i не буде i од того вiдчуття дрiботiли вологi крапельки неiснуючих репресiй в свiдомостi усiх хто був поруч i не давав просто так пiти не сказавши до побачення. Повернувшись думками знову до мальовничих задимлених приторочених до берега шляхопроводiв, Мукта одягнув маску Доброго Демона i почiмчiкував геть вiд каллофiкованих борисфенiвських сходiв аби знову повернутися до вiбруючої суєтностi навколишнього свiту...