|
    Прочтений: 0 Посещений: 1983 Дата публикации: 13.7.2006 Сумує небо. Ти не ти, Якщо не скажеш, що ти відчуваєш. Між нами ти побудував міцні мости, А що робити з ними ти тепер не знаєш. Сумує вітер. “Не чия” – Ти думаєш – думки “читаєш”. Не знаєш ти, що я – лише твоя. Та що ти взагалі про мене знаєш?! Холонуть зорі. Ти не спиш – Нарешті піднімаєш голову до неба! Ти відчуваєш те, що й я! Чому ж мовчиш? Чому ж не скажеш, що тобі так треба? І вибухає серце! Почуттів В нім виявилось забагато. Напевно ти так і хотів: Щоб із-за тебе не могла ночами спати. Сумує небо, і сумуєш ти. Можливо, десь на світі є планета, Де люди не ховають почуттів, І де живуть на березі річок в наметах, Де світло ліхтарів, автомобілів гуркіт Не заважають зорі споглядать, Де люди не їдять пігулки, Якщо вночі їм важко засинать. Сумує небо, зорі разом з ним, Сумують ліхтарі і вечір, Ти думаєш яким ти був сліпим, Ти проклинаєш себе, свою втечу! Сумує небо. Ти не ти, Якщо не скажеш все, що відчуваєш. Не намагайся просто утекти, Адже занадто сильно ти мене кохаєш. Ваше мнение:
Украинская Баннерная Сеть |
{v_xap_link1} {v_xap_link2}
{v_xap_link3} {v_xap_link4} |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Анна-Мария -
І вибухає серце
|
Все авторские права на произведения принадлежат их авторам и охраняются законом. Ответственность за содержание произведений несут их авторы. При воспроизведении материалов этого сайта ссылка на http://www.libra.kiev.ua/ обязательна. ©2003-2007 LineCore |
Администратор |