Нам колишнiм.

Нiч пов'язана зiр вервицями.

Хто торкнеться їх - той пораниться,

Хто згадає все - той повернеться,

Хто повернеться - той зостанеться.

Письмена по бетону розстеленi,

По асфальту дощем написанi.

Дзеркалами калюж свинцевими

Перестукує сон копитцями.

Де ти, Той, хто у вiкна дивиться?

Це ж уперше шукаю я тебе.

На трамвайних путях, як на милицях,

Все мостами, дощем перетятими.

За теплом у грунт не заритися.

Землю зорi наскрiзь провиджують.

Там, де хмари, як сивi китицi,

Мiсяць нашi шляхи висиджує.

Там, де рiки - як руки, як вироки,

Там, де гори змiїнi виросли,

Мiж камiнями - нашi витоки,

А у квiтiв - котячi вiбрiси.

Нам iти туди - не добратися,

На бетонних площах спiткнутися,

Iз осiннiм дощем злягатися,

Не злякатися, повернутися

По драбинам, у небо пророщеним,

По деревам, у сонце опущеним,

Через котрiсь невдалi прощення

I чиїсь чудернацькi припущення.

Ти - iстотка, обмежена стiнами,

Ти - задушене мiстом створiннячко.

А умiла ж ходити тiнями,

Не зламавши жодної гiлочки.

Так, як ходить нiч пiдворiтнями -

Цигарки в перехожих випрошує,

А ми стали тепер непривiтними

Тими зiгнутими перехожими.

Але ж нiч iще бризка зорями,

Але ж сон iще бродить хащами,

Осипає нас крильми прозорими,

Не потрiбними нам нi на що вже.

Тiльки щоб на ранок прокинутись.

Затягнутися. Похмелитися.

Потiм або з вiкна кинутись -

Або тєлiк пiти дивитися.

I для когось свiт перевернеться,

А для когось нiчого не станеться.

Хто згадає все - той повернеться.

Хто повернеться - той зостанеться.

22:50

25.02.05