|
    Прочтений: 0 Посещений: 1 Дата публикации: 10.7.2026 Ти не лякайся, що дощі солоні, Бо це не небо плаче а моя душа, Душа так плаче простягая у блакить долоні, Вона бо плаче, що живе як всі - гріша. А так бажається найкращого спіткати, Звільнитись від кайданів, все забуть, Бажається про світлоє, про теплоє співати, І цю блакить не тільки бачити, але відчуть. Ти не лякайся, що дощі солоні, Бо це не небо плаче а моя душа, Вона прохає щиро простягаючи долоні, Щоб жити їй найкращє.чисто. не гріша... Ваше мнение: Украинская Баннерная Сеть |
{v_xap_link1} {v_xap_link2}
{v_xap_link3} {v_xap_link4} |
Дубищева Людмила - Ти не лякайся, що дощі солоні,
|
Все авторские права на произведения принадлежат их авторам и охраняются законом. Ответственность за содержание произведений несут их авторы. При воспроизведении материалов этого сайта ссылка на http://www.libra.kiev.ua/ обязательна. ©2003-2007 LineCore |
Администратор |