|
    Прочтений: 0 Посещений: 1925 Дата публикации: 23.3.2006 Ніхто не хоче бути обдуреним. Кохання завжди обманює... Скажи, де схованка моїй вині? І чим тобі я завинила? Коханням щирим, Що в вині, тоді отрута не втопила? Чи знайдеться там в глибині, в багряних смутку переливах Хоч крапля справжнього життя? Чи нею я тобі вже завинила? Буття віддам тобі скоріш, Попросиш тільки, обіцяю. Віддам тобі усе, усе лиш схаменись У зраді правди не буває. Ті вечори дарую на вівтар, Твоїх сумних піщаних візерунків Ти їх мені залишив, як ліхтар, Коли не буде сил і поцілунків. Коли в моменти страху до розплати Я буду бігти геть з кімнати Твою сумні піщані хати Мені спокою не дадуть. Навіщо ми їх будували? Навіщо з праху підіймали? Що замком називають люди, Я вірити у те не буду... То чим тобі я завинила? Коханням світлим досадила? Чи може просто, так, ніяк... Однак, коханий, не забуду, Піщаних замків, що без люду Ти будував для мене, щоб потім серце дать другій Та ти забув, що ніжний вечір, Окрім небес, розкалених, як с печі. Приносить ще на берег нестримний той прибій. Ваше мнение:
Украинская Баннерная Сеть |
{v_xap_link1} {v_xap_link2}
{v_xap_link3} {v_xap_link4} |
||||||||||||||||||||||||||||||||
Бог мелочей - Піщані замки. Для мене.
|
Все авторские права на произведения принадлежат их авторам и охраняются законом. Ответственность за содержание произведений несут их авторы. При воспроизведении материалов этого сайта ссылка на http://www.libra.kiev.ua/ обязательна. ©2003-2007 LineCore |
Администратор |