Ти - чорний, як зима.

Заплющились долонi,

Затиснули свiй скарб

Непройдених життiв,

I янголи висять

В повiтрi - у полонi,

Пришпиленi до снiгу

Колючками дротiв.

Через якi мости

Ходити нам у небо?

У звалищах старих

Ворушиться життя.

Розставлено пастки,

Приховано потреби,

Тiла - тiльки дмухни! -

За вiтром вiдлетять.

I, начебто, вже все:

Нема куди вертатись.

Пiд брилами годин

Поховано ключi.

Мов янголи сумнi,

Летять аеростати.

Так холодно удень.

Так поночi вночi.