Жанр: Лирика: Любовная Прочтений: 0 Посещений: 2235 Дата публикации: 1.12.2003
Це не зовсiм вiрш... це монолог моєї душi...
Зачарувала я тебе... Так, може й дiйсно не хотiла. А може... нi, скажу не так - Цього навмисне не робила. Я тiльки зiбрала весь бiль, Усi страждання й сподiвання, Забрала їх в мiшок зi снiв i вийшла в спогади зарання. А там... там стiльки є всього, такого милого й страшного, такого рiзного й смiшного... Там було все. Тiльки не ти. Тебе не було там нiколи... i в спогадах залишила я все, Все, що було i не було до тебе Забрала звiдти тiльки те, Що задуму моєму було треба. А саме.. я забрала звiдти сон, Що бачила його сiм рокiв тому. Вiн був пророчим. i тебе побачила я в ньому. Там океан червоних квiтiв був i в тому океанi утопала я. А тихий вiтерець в обличчя дув, Коли в хвилину щастя задрiмала я. Як вже дiзналася я потiм - Червонi квiти - то кохання. Але не вiрилось менi, Що це можливо так зарання. А пошукавши у книжках, Тлумачення того чудового видiння, Дiзналась я, що не прийшов ще час, Й чекатимуть на мене довгi роки тлiння. Але так швидко проминули Цi сiм рокiв чекання i надiї, Сiм рокiв роздумiв.... Але не жаль - Поглинута була я в свої мрiї. А потiм я побачила тебе. Що тут казати - слiв буде замало... Потрiбно було дiяти i все, Душi моїй тебе не вистачало... i я, забравши сон свiй давнiй, Додала в нього трохи мрiй яскравих, Краплину нiжностi i сльоз морських, Частинку сонця, думок неземних, Всi аромати чорної троянди... А також докори сумлiння i печаль, i солi, щоб було чим натирати рани... Твоє iм'я зiбрала з трав лiсних i свiчки вiск, що при небеснiм свiтлi тане... Все це принесла в жертву я богам. Богам природи, щастя i краси. Ну а закляттями менi були пiснi, Що їх спiвали ангели пiд небесами... i в мене вийшло! Вийшло все, чого бажала я, Про що так мрiяла я днями i ночами... Тепер я маю те чудове вiдчуття, що не покине мене мабуть вже вiками...
я рад, Марина, что смог тебя вдохновить на такое ((((((((((((((((((((:
2003-12-01 14:36:56Dogma
Зоз, а ты индюк-выдавать чужие имена :-(Зачем по-твоему люди ник берут?. А интересно написано :-)) Сюжет :-))) Такое вполне реально не только в стихах:-)) По стилю напоминает украинское барокко 17 века :-)) И по сюжету...