Жанр: Лирика: Пейзажная Прочтений: 0 Посещений: 1887 Дата публикации: 22.8.2006
Під вільним небом, крізь нічний морок, око баче світло нового дня і разом з першим променем серце відчуває натхненний подих долі, що звикла бути жорстокими з тими, хто кидає їй виклик..
Сонце пекуче
Впало додолу,
Нам неминуча
Випала доля,
Чути як ніччю
Стогне у хвилях
Вітер північний
І повнить вітрила,
Місяць лишився
Братом названим,
Зорі в зіницях
Сяють блукаві,
За невідомим
Мрія жевріє,
Вітер холодний
Мчиться на крилах.
Хвилі лунають
Навіть у хмарах,
Я водограю
Згадую барви,
І на сопілці
Пісня чарівна
В згадках-криницях
Плаче мандрівна,
Вітра вхопити
З синього неба!
Несамовито
Вірити в себе!
Землі жаданні
Маревом вкриті,
Блиском світанку
В сонячних квітах...
Ваше мнение: